Історія - За океаном: Четвертий Січовий Дід

Вибір і смерть Січового Діда ІV – Ярослава Рака – “Мортика”

У квітні 1977 року на доручення Генеральної Старшини Загону, обидва курені “ЧК”, 5-ий сеньйорський і 23-ій старшопластунський, вибрали спільну комісію для підшукання кандидата на пост Січового Діда, який спорожнів після смерті “Дука”. До цієї комісії вибрано слідуючих братчиків: Богдан Титла - голова, Лев Чировський - писар, Лев Штинда, Нестор Голинський і Богдан Кузушин - члени. Комісії доручено запропонувати кандидата на пост Січового Діда на 11-ій Генеральній Раді Загону, яка була заплянована на 4 і 5 червня 1977, на пластовій оселі “Вовча Тропа”. Комісія для вибору Січового Діда запропонувала на цей пост Остапа Савчинського – “Медведя”. Тому, що “Медвідь” категорично відмовився від цього посту, Генеральна Рада Загону рішила відложити вибір Січового Діда до наступної Генеральної Ради Загону. По довшій перерві, Загін знову очолив Січовий Дід IV – “Мортик”. Вибравши свого доживотного провідника, обидва курені повернулися до нормальної праці в Пласті, впевнені, що новообраний Січовий Дід поставить Загін на вершини пластової праці, як колись в Стрию поставив на вершини пластової праці старшопластунський курінь “ЧК”.

Та не довго тішився Загін своїм новим провідником, бо тільки 10 років після вибору на цей доживотний пост, в середу, 8 листопада 1989 року з волі Всевишнього відійшов на Вічну Ватру Січовий Дід IV славного Загону “Червона Калина”, Ярослав Рак – “Мортик”. Передчасно перестало битися змучене тюрмами і концентраційними таборами серце ще одного з основоположників Загону “ЧК”. Про пластову працю покійного “Мортика” так сказав “Босняк” на панахиді 10 листопада 1989 р.:

“Він був уродженим провідником, чи то в пластовій домівці, чи на пластових вправах, інколи з правдивими рушницями, чи в мандрівках по Карпатах. У орієнтації та поборюванні труднощів в терені він був неперевершений. Був дуже вимогливим до себе, але й до тих, яких провадив, як молодших від себе, так і куди старших. Зокрема, відзначився й заслужився при будові пластового табору на “Соколі”, який вибудували важким трудом стрийські й львівські пластуни під проводом колишнього сотника УСС Чмоли.

Покійний відрізнявся своїм ростом, і зовнішньою елеґантністю. Був спокійним й викликав довір’я і пошану. Говорив те, у що вірив і вірив в те, що говорив. Додержував дане слово, виконував прийняте зобов’язання й то найкраще, в міру своїх сил, був повним джентлменом. Був все своє життя пластуном й ідеали та накази Пласту зберігав усе життя і їх гармонійно пов’язував зі своїми політичними переконаннями й не знаходив труднощів у зберіганні своєї пластової приналежности з іншими ідейними установами й рухами”.

Знову залишився Загін “ЧК” сиротою, вже втретє на американській землі. Недочекався наш “Мортик” сонця волі своєї улюбленої України, на службі якої стояв 61 років.
...”Про долю, волю тихо сни.
Про долю, волю Вітчизни –
Чи можуть бути кращі сни?”